Апендицит – що це і коли потрібна операція

Що таке апендицит?

Апендицит – це запальний процес червоподібного відростка (апендикса) сліпої кишки, при якому відбувається порушення кровопостачання, інфільтрація лейкоцитами та розвиток некротичних змін у стінці органа. Це один з найпоширеніших випадків у медицині, при якому необхідне невідкладне хірургічне втручання. 

Спочатку відбувається порушення відтоку вмісту апендикса, що призводить до підвищення внутрішньопросвітного тиску. Це спричиняє ішемію стінки органа та створює сприятливі умови для розмноження патогенної мікрофлори. Надалі розвиваються дегенеративні зміни, які можуть прогресувати від поверхневого запалення до некрозу з перфорацією стінки.

Гострий апендицит – це саме той випадок, коли необхідне невідкладна операція. Без адекватної терапії захворювання може призвести до розвитку перитоніту, абсцесу черевної порожнини, сепсису. 

Де знаходиться апендикс?

Червоподібний відросток (апендикс) – це невеликий трубчастий орган завдовжки 5-10 см, який відходить від сліпої кишки. Анатомічно апендикс розташований у правій здухвинній ділянці – на межі між зовнішньою та середньою третиною лінії, що з’єднує праву передньо-верхню вісь клубової кістки з пупком.

Точне місце, з якого боку апендицит локалізується, залежить від анатомічних особливостей розташування червоподібного відростка у конкретного пацієнта. У більшості випадків біль при апендициті локалізується в правій здухвинній ділянці. Однак існують варіанти атипового розташування апендикса: ретроцекальне (позаду сліпої кишки), тазове (у малому тазу), медіальне (до середньої лінії) та підпечінкове положення.

Причини виникнення апендициту

При апендициті причини виникнення включають механічні, інфекційні, судинні та імунологічні чинники. Найчастіше захворювання розвивається внаслідок обструкції просвіту червоподібного відростка. Це створює умови для розвитку запального процесу.

Від чого запалюється апендицит? Найпоширеніші причини:

• Фекаліти (ущільнені калові маси) – найчастіша причина апендициту
• Гіперплазія лімфоїдних фолікулів слизової оболонки
• Сторонні тіла (кісточки фруктів, неперетравлені частинки їжі)
• Гельмінти 
• Новоутворення сліпої кишки або апендикса
• Рубцеві зміни після перенесених запальних процесів

Імунологічні порушення (зниження резистентності організму, хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, стресові стани та порушення харчування) також можуть сприяти розвитку апендициту. 

При апендициті профілактика передбачає дотримання здорового способу життя, раціональне харчування з достатньою кількістю клітковини, своєчасне лікування захворювань шлунково-кишкового тракту.

Види апендициту

У медицині виділяють такі типи цієї недуги:

• Катаральний апендицит – при цій формі спостерігається набряк, гіперемія та інфільтрація стінки лейкоцитами без порушення її цілісності. Для запобігання прогресуванню процесу необхідне хірургічне втручання. 
• Флегмонозний апендицит – спостерігається виражений набряк, інфільтрація поліморфноядерними лейкоцитами, утворення мікроабсцесів. Гострий флегмонозний апендицит супроводжується вираженими симптомами та високим ризиком розвитку ускладнень при несвоєчасному лікуванні.
• Гангренозний апендицит – найтяжча форма. Спостерігається порушення кровопостачання органа, що призводить до його змертвіння. Часто супроводжується перфорацією стінки та розвитком перитоніту.
• Перфоративний – розвивається при порушенні цілісності стінки червоподібного відростка з виходом інфікованого вмісту в черевну порожнину. Ситуація, коли лопнув апендицит, вимагає невідкладного хірургічного втручання та антибактеріальної терапії для запобігання розвитку гнійного перитоніту.

Симптоми при апендициті

При апендиксі симптоми досить виражені. У пацієнта присутні: больовий синдром, диспептичні розлади, зміни температурної реакції та загальнозапальні прояви.

Перший признак апендициту – біль в епігастральній ділянці або навколо пупка. Це пов’язано з вісцеральною іннервацією червоподібного відростка. Біль при апендициті локалізується в точці МакБерні та не іррадіює в інші ділянки при типовому розташуванні червоподібного відростка.

Інші перші признаки апендициту:

• нудота 
• блювання 
• загальне нездужання

Апендицит симптом Щоткіна-Блюмберга (симптом “відштовхування”) проявляється різким посиленням болю при швидкому зняття руки з передньої черевної стінки після м’якого натискання. Симптом Ровзінга полягає у виникненні болю в правій здухвинній ділянці при натисканні на ліву половину живота. Симптом Ситковського характеризується посиленням болю в положенні пацієнта на лівому боці.

При апендициті температура зазвичай не підвищується більше, ніж 37,8°С. При катаральних формах та може досягати 38-39°С. Ознаки апендициту людини також включають тахікардію, сухість язика, затримку газів та дефекації при розвитку перитонеальних явищ.

Яких дій слід уникати при підозрі на апендицит?

Перевірка на апендицит має проводитися тільки кваліфікованим лікарем. Якщо ви підозрюєте у себе апендицит, негайно викликайте швидку допомогу. До її приїзду заборонено вживати наступні заходи:

• приймати знеболюючі препарати при підозрі на апендицит. Анальгетики можуть маскувати клінічну картину захворювання, ускладнити діагностику та призвести до несвоєчасного виявлення ускладнень;
• прикладати теплу грілку до живота, робити теплі компреси або приймати гарячі ванни. Тепло сприяє розширенню судин, посиленню запального процесу та може спровокувати розрив апендициту;
• приймати проносні засоби, ставити клізм;и або застосовувати інші методи стимуляції кишківника. Посилення перистальтики сприяє поширенню інфекції та підвищує ризик перфорації;
• самостійно приймати антибіотики без консультації з лікарем. Це може призвести до розвитку атипових форм захворювання, ускладнити діагностику та збільшити ризик формування абсцесів.

Як швидко необхідно звернутися до лікаря?

Ознаки апендицит потребують невідкладної консультації спеціаліста. Відтермінування візиту до лікаря може призвести до розвитку перитоніту, сепсису тощо.

Звернітьсядо лікаря протягом перших 2-4 годин після появи перших симптомів. У цей період захворювання перебуває в катаральній стадії, що дозволяє провести планову апендектомію з мінімальним ризиком ускладнень. 

При наявності симптомів “гострого живота” – різкому посиленні болю, появі нудоти та блювання, підвищенні температури тіла – необхідно негайно викликайте швидку медичну допомогу. 

При рецидивуючих болях у правій здухвинній ділянці, навіть якщо вони не супроводжуються іншими симптомами також зверніться до лікаря. Раннє звернення дозволяє застосувати сучасні методи діагностики та лікування в спеціалізованих клініках загальної хірургії.

Пам’ятайте, що у вагітних жінок, пацієнтів з цукровим діабетом, імунодефіцитними станами та похилого віку перебіг захворювання може бути атиповим, а ускладнення розвиваються значно швидше.

Апендицит діагностика

Спочатку лікар оцінює загальний стан пацієнта, положення тіла та поведінку. Проводить м’яку пальпацію живота, починаючи з безболісних ділянок та поступово переходячи до зони максимальної болючості. Також призначає загальний аналіз крові. 

УЗД апендициту – це інформативний метод діагностики у дітей та молодих жінок. Апендицит на УЗД видно як потовщену трубчасту структуру з потовщеною стінкою. При ускладнених формах може виявлятися вільна рідина в черевній порожнині, інфільтрація навколишніх тканин.

Комп’ютерна томографія (КТ) проводиться для визначення стану червоподібного відростка, наявності ускладнень, диференціації апендициту від інших захворювань органів черевної порожнини.

Діагностична лапароскопія використовується у складних випадках. Вона дозволяє візуально оцінити стан червоподібного відростка та провести одномоментне хірургічне лікування. Спеціаліст цього напрямку в OMD clinic – лікар-хірург Гатайло Богдан Миколайович.

Лікування запалення червоподібного відростка

Для усунення патології лікарі використовують тільки хірургічні методи. Апендектомія – це операція видалення червоподібного відростка.

Видалення апендициту здебільшого хірург проводить через параректальний розріз з правого боку. Цей метод надає можливість провести санацію черевної порожнини за наявності ускладнень. Вирізати апендицит таким способом можна в будь-яких умовах, що робить цей метод універсальним.

Лапароскопічна апендектомія – це малоінвазивний метод лікування. Хірург робить  3-4 невеликих проколи в черевній стінці. При використанні цього методу у пацієнта менший больовий синдром, коротший термін госпіталізації, кращий косметичний результат. Також знижений ризик післяопераційних спайок. Малоінвазивна хірургія дозволяє пацієнтам швидше повертатися до звичайного способу життя.

За наявності ускладнених форм апендициту хірургія потребує більш обширних втручань. При перитоніті виконується широка лапаротомія з ревізією всієї черевної порожнини, санацією та дренуванням. Апендицит з перитонітом вимагає інтенсивної антибактеріальної терапії та детоксикації в післяопераційний період.

Температура після операції на апендицит зазвичай нормалізується протягом 2-3 днів. 

Сучасні спеціалізовані клініки, такі як OMD clinic, використовують найновіші технології та методики для лікування апендициту. Завдяки цьому у наших пацієнтів оптимальні результати лікування та мінімальні ризики розвитку ускладнень. 

Ускладнення апендициту

При несвоєчасному діагностуванні та лікуванні захворювання можуть розвинутися ускладнення:

• Гнійний перитоніт розвивається при перфорації стінки червоподібного відростка. Інфекція поширюється на всю черевну порожнину та може призвести до розвитку септичного шоку. 
• При відмежуванні запального процесу навколишніми органами та тканинами формується апендикулярний інфільтрат.
• Абсцеси черевної порожнини: локалізуються в малому тазу (дугласів простір), правій здухвинній ділянці, міжпетельних просторах.
• Кишкова непрохідність. Рання форма пов’язана з парезом кишечника на тлі перитоніту. Пізня непрохідність зумовлена формуванням спайок між петлями кишківника.
• Тромбоемболічні ускладнення (тромбофлебіт вен таза, тромбоз мезентеріальних судин, тромбоемболію легеневої артерії) розвиваються у пацієнтів похилого віку з супутньою патологією серцево-судинної системи.
• Сепсис та септичний шок розвиваються при пізньому зверненні пацієнтів та неадекватному лікуванні деструктивних форм апендициту. Можуть призвести до поліорганної недостатності та летального результату.
• Хронічні ускладнення: формування кишкових нориць, хронічний абсцес черевної порожнини, спайковий процес з розвитком кишкової непрохідності. 

За наявності апендициту видалення його на ранніх стадіях захворювання дозволяє уникнути розвитку цих ускладнень.

Ускладнення після видалення апендициту

Ускладнення після видалення апендициту поділяються на ранні та пізні. 

Ранні післяопераційні ускладнення:

• кровотеча з операційної рани або черевної порожнини. Внутрішньочеревна кровотеча виникає у зв’язку з неналежним гемостазом або травматизацією навколишніх органів. Зовнішня кровотеча з рани обумовлена порушенням техніки зашивання або коагулопатією.
• нагноєння післяопераційної рани – розвивається при порушенні правил асептики, неадекватному дренуванні або зниженні імунітету пацієнта. 
• неспроможність кукси червоподібного відростка – рідкісне, але серйозне ускладнення. Може призвести до розвитку перитоніту. 
• парез кишечника проявляється затримкою газів та дефекації, здуттям живота. 

Пізні ускладнення:

• формування спайкового процесу в черевній порожнині з можливим розвитком кишкової непрохідності. 
• грижі післяопераційних рубців
• хронічний больовий синдром.
• Інфекційні ускладнення – формування внутрішньочеревних абсцесів.

Для мінімізації ризику розвитку ускладнень дотримуйтесь всіх рекомендацій лікаря, своєчасно звертайтеся за медичною допомогою при будь-яких змінах стану та проходьте планові контрольні огляди.

Дієта після видалення апендициту

В перші години після операції пацієнту забороняється приймати їжу та рідину через рот. Це необхідно для відновлення функції кишечника після анестезії та хірургічного втручання. 

Після видалення апендициту дієта наступна. Спочатку дозволяється пити невелику кількість негазованої води кімнатної температури маленькими ковтками. При добрій переносимості можна додати несолодкий слабкий чай, відвар шипшини.

На 2-3 добу після операції можна споживати рідкі та напіврідкі страви: нежирні бульйони, рисовий відвар, кисіль з некислих ягід, протерті каші на воді. 

З 4-5 доби при відсутності ускладнень призначається дієта № 0В:

• Протерті супи на слабких бульонах
• Рідкі каші на воді або розведеному молоці
• Парові омлети з білків
• Нежирний кефір або йогурт без добавок
• Компоти з сухофруктів без цукру

Дієта при апендициті в періоді реконвалесценції (1-2 тиждень) поступово наближається до звичайного раціону. Дозволяються:

• Нежирне м’ясо та риба в вареному або паровому вигляді
• Овочі у вареному та протертому вигляді
• Фрукти без шкірки (печені яблука, банани)
• Білий хліб вчорашньої випічки
• Молочні продукти з низьким вмістом жиру

В післяопераційний період категорично заборонені:

• Алкогольні напої
• Газовані напої
• Гострі, солені, копчені продукти
• Консерви та маринади
• Свіжа випічка та здобне тісто
• Бобові культури
• Білокачанна капуста, редис, редька
• Горіхи та насіння

Питний режим: споживання 1,5-2 літри рідини на добу. Дозволені негазована вода, слабкий чай, компот, відвар.

Поступове розширення дієти дозволяє протягом 2-3 тижнів повернутися до звичайного харчування. Проте дотримуйтеся принципів здорового харчування. Обмежте споживання жирної, гострої їжі. Споживайте достатню кіолькість клітковини. Це сприяєь профілактиці захворювань шлунково-кишкового тракту.

Індивідуальні особливості дієти можуть корегуватися лікарем залежно від перебігу післяопераційного періоду, наявності супутніх захворювань та індивідуальної переносимості продуктів. При виникненні будь-яких диспептичних розладів зверніться до лікаря для корекції харчування.

Дотримання дієтичних рекомендацій є важливою складовою успішного лікування та швидкого відновлення після апендектомії. Правильне харчування не тільки прискорює загоєння, але й сприяє відновленню нормальної функції всього організму.